Наприкінці 1204 року Роман Мстиславович підписав угоду із угорським королем Андрашем ІІ про взаємну допомогу та патронат над дітьми один одного, у разі смерті одного з правителів. І дійсно, після смерті Романа його синам, Данилу та Василькові, було 4 та 2 роки відповідно і вони не могли самостійно захищати вотчину батька. Вдова Романа зустрілася із Андрашем і отримала загін для оборони Галича. Саме ця допомога дозволила Романовичам номінально протриматися монархами Галицько-Волинського князівства у 1205-1206 роках.

Надалі за Галич та Володимир розгорнулася боротьба між гілками Рюриковичів (безпосередніми законними володарями цих земель Романовичами, нащадками героя «Слова о полку Ігоревім» Ігоровичами, Ростиславовичами на чолі із Мстиславом Удатним, Ольговичами, Юрійовичами), галицькими боярами, Польщею та Угорщиною. У 1206 році до влади у Галицько-Волинському князівстві прийшли Ігоровичі, які розпочали репресії проти бояр – основного неспокійного елементу Галицького князівства. Саме конфлікт з боярством призвів до вигнання Ігоровичів із Володимира та Галича: бояри з допомогою Андраша ІІ скидають Ігоровичів та запрошують до Галича 10-літнього Данила Романовича. Проте останнього уже через рік також знімають із князівства і з 1213 по 1214 у Галицькому князівстві відбувається порушення канонів феодального суспільства – бояри висувають на князівський стіл одного, з-поміж себе – Володислава Кормильчича.

Це дозволило Польші та Угорщині, під приводом захисту прав Романовичів на Галицько-Волинську спадщину, перейти у наступ на землі, про які йде мова, і проголосити на них владу 5-річного угорського королевича Колмана, одруженого на 3-річній польській княжні Соломії. Проте уже у 1215 році поляки та угорці запрошують Данила до Володимира, княжити на Волині, лишаючи собі Галичину. Частина батькової спадщини знову належала Романовичам. Надалі боротьба за Галичину розгорнулася між угорцями та Мстиславом Удатним, який довго був лояльним до Данила та Василька. У 1218 році Мстиславу таки вдається захопити Галич і наступного року він видає свою доньку Анну за Данила Романовича. Цим було укладено союз Мстислава та Данила, проте у 1227 році під тиском бояр Мстислав передає правління Андрашу. У той час Данило приєднує до Волині Луцьк, Пересопницю та Чарторийськ і продовжує боротьбу за Галич. І лише у 1238 році Данило Романович повертає собі усі батькові володіння. Посприяла цьому і смерть Андраша ІІ. Влада у Галицько-Волинському князівстві до смерті Данила більше не змінювалась, проте Ростислав із гілки Ольговичів до 1245 року намагалися захопити Галич, допоки не були розбиті під містом Ярославом.

Мстислав Мстиславович Удатний (1176-1228) – праправнук Володимира Мономаха; князь Новгородський, Галицький та менших князівств; дід короля Льва І та Олександра Невського. Існує здогадка, що Мстислав є онуком Ярослава Осмомисла. Якщо це правда, то Мстислав Удатний мав усі права на Галич, проте цей родинний зв’язок досить сумнівний. Прізвисько отримав за звитягу у боях, воював проти половців, монголо-татар. У часи боротьби за Галицьке князівство то допомагав Романовичам, то боровся проти них: видав свою доньку за Данила, а потім, поїхавши із Галича назначив своїм наступником Андраша ІІ.