Ігор

Cин Рюрика, що став князювати не після досягнення повноліття, а лише після смерті князя-регента, приблизно у 33 роки (912 рік).

Своє правління «молодий» князь розпочав із придушення повстань древлян та уличів.

941 року флотилія із 1000 лодій (зустрічаються неправдоподібні дані про 10000 лодій) безперешкодно увійшла до Босфору у надії на те, що візантійський флот буде у поході проти сарацинів.

У 941 р. Ігор здійснив похід на Візантію, у 944 р. у результаті воєнного походу до Закавказзя захопив Дербент, Ширван, столицю Уранії місто Бердаа.

Після успіху у Візантії Ігор направив свою міць на каспійського союзника греків – Кавказьку Албанію. Спустошивши столицю й інші великі мусульманські міста, у тому ж 943 році, русичі зі славою та великою здобиччю повернулися додому, а їх вплив у Прикаспії зріс.

Здобуваючи вплив далеко за межами Русі, Ігор втрачав свій вплив на народи всередині країни, зокрема на волелюбних древлян. Збільшення данини суттєво бентежило їх, проте суперечки із київськими збирачами вирішувалися хоч і не мирним шляхом, але у межах здорового глузду.

І саме вихід за рамки, втрата почуття міри і спричинили вбивство князя Ігоря. Досить жорстоке вбивство, якщо знову ж таки вірити «Повісті минулих літ». Повернувшись із Каспійського походу, Ігор вирішив сам зібрати підвищену дань з древлян. Раніше це була прерогатива його воєводи Свенельда. Переконавши древлян за допомогою своєї дружини віддати необхідні кошти, Ігор попрямував до Києва, але, відпустивши більшість свого війська, повернувся до Іскоростеня – головного міста древлян, аби зібрати данину для себе особисто. Це викликало обурення у древлян на чолі з їх ватажком Малом, і вирішили вони покінчити з цим свавіллям.