Святослав

Руський князь, державний діяч, політик і військовик з династії Рюриковичів. Великий князь Київський, правитель Русі (945, самостійно з 964–972).

Князь-лицар, князь-козак, воїн, а не політик, побратим, а не володар, Олександр Македонський середньовіччя – якими тільки епітетами не наділяли Святослава Ігоровича сучасники та історики.

Пізно зійшовши на київський престол (тривалість регентства на Русі, як бачимо, залежить від регента, а не наступника), цей князь перекроїв карту Європи, змінив розклад сил у ній, пройшов із походами більше 8000(!) кілометрів і загинув біля Дніпровських порогів від підступної засідки. І це за 10-12 років!

Після смерті своєї матері князь залишив у Києві старшого сина Ярополка, середній Олег став древлянським князем, а молодший Володимир сів у Новгороді. Влада була розділена, і Святослав міг продовжувати свої походи.

Виношував мрію про дніпровсько-дунайську імперію зі столицею у Переяславці на Дунаї, а для кращого керівництва Руссю він вирішив розділити її поміж синами.

У 964 р. Великим князем Київської Русі став син Ольги Святослав (964-972 pp.). Усе своє життя він провів у воєнних походах і битвах.

Протягом 965-967 pp. Святослав розбив Хозарський каганат, Болгарське царство на Волзі, увів до складу Київської Русі в’ятичів. На Північному Кавказі йому підкорилися племена осетинів і черкесів. Завдяки перемогам Святослава Київська Русь значно розширилася. Руські купці дістали змогу торгувати з країнами Сходу.

З 968 р. Святослав розпочав експансію на Дунай. Розбивши Болгарію, він захопив дунайські міста, а місто Переяславець-на-Дунаї зробив своєю резиденцією з наміром перенести сюди згодом і столицю Русі

Могутнє руське військо досить швидко не лише повернуло князеві втрачені болгарські землі, а й просунулося вглиб Болгарії. Проте війна, що мала бути русько-болгарською, перетворилася на русько-візантійську.

Святослав на хвилі успіху увійшов до візантійської провінції Фракії і рушив у напрямку Константинополя. За 100 км від столиці Візантійської імперії, поблизу міста Аркадіополь, відбулася битва між двома арміями, у якій греки зазнали значних втрат.

Святослав отримав величезну данину та військову славу, а імператор ліквідував загрозу для Константинополя, підписавши мирний договір. Сталося це 970 року.

Повертаючись навесні 972 року до Києва, князь із невеличким загоном потрапив у печенізьку засідку поблизу дніпровських порогів.

Київ так і не дочекався свого правителя, який змінив дніпровські кручі на дунайські береги.